Почну з того, що мій чоловік – єдина дитина у сім’ї, тому батьки завжди приділяли йому всю свою увагу.

– Ванюша у мене найкращий, такий відповідальний, такий серйозний, такий добрий, золото, а не чоловік! – вигукує його мама за будь-якої зручної нагоди.

Відносини з батьками чоловіка у мене завжди були добрі. Вони ніколи особливо не лізли у наші стосунки, свекруха завжди до мене добре ставилася

На весілля вони подарували нам квартиру. У їхньому під’їзді якраз продавалася пристойна двушка, тому вони підметушилися і купили її нам у подарунок.

– Будемо під боком один у одного, якщо потрібна буде якась допомога, вечорами на чай збиратимемося, – заголосила свекруха.

Таке сусідство мене ніколи не напружувало. Батьки чоловіка приблизно через день заходили до нас на чай, свекруха приносила пиріжки та всякі інші смаколики, іноді, коли чоловік був на роботі, я сама забігала до неї побалакати. Коли вони робили у квартирі ремонт, жили у нас.

Однак, останнім часом ми почали часто сваритися. Все через якісь безглузді упередження моєї свекрухи.

Ми з чоловіком захотіли купити машину, відкладати гроші, кредит брати ми не хотіли. Тут мамі чоловіка різко знадобився ще один телевізор і вона чомусь вирішила, що купити його їм неодмінно повинен її синочок.

– У нас один телевізор у вітальні, а я хочу ще до спальні. А то ми з твоїм батьком вічно лаємося, не дає мені мої серіали дивитися, у нього в цей час якісь свої передачі йдуть, – говорила свекруха моєму чоловікові.

Чоловік пояснив, що зараз у нас зайвих грошей немає, на машину збираємо.

– А батькам тепер, отже, допомагати не треба? – вигукнула свекруха. – І взагалі, у вас ще дітей своїх немає, куди гроші витрачати?

Остання фраза, звісно, ​​мені взагалі не сподобалася. До речі, чоловік батькам завжди віддає якусь частину своєї зарплати, іноді купує щось із продуктів, тож допомога батькам присутня.

З дітьми ми вирішили теж не поспішати, хочемо поки що пожити для себе, але свекруху такий розклад, мабуть, не дуже влаштовує. Періодично стали надходити від неї натяки, що час і онуків, що сім’я без дітей – неповноцінна сім’я тощо.

Нещодавно трапилася ще одна ситуація, через яку ми дуже сильно посварилися зі свекрухою.

Так сталося, що за всі три роки нашого шлюбу ми з чоловіком завжди зустрічали Новий рік з його батьками. Спочатку ми зустрічали його всі разом у нас у новій квартирі, наступного року ми всі разом поїхали на свято до моїх батьків, минулого Нового року ми зібралися вдома у батьків чоловіка.

Цього року нас із чоловіком його університетський друг запросив до себе на Новий рік. Він сам живе в іншому місті, вирішив зібрати кількох друзів-одногрупників із їхніми сім’ями. Вони не бачилися вже близько двох років, а Новий рік – гарна нагода зібратися разом, провести час. Та й ми самі, якщо чесно, хочемо зустріти Новий рік у молодіжній компанії, давно нікуди не вибиралися.

Коли свекруха про це почула, очі на лоба полізли. Як це так, син не зустріне Новий рік із батьками, адже це таке сімейне свято.

– Тобто наша компанія вас уже не влаштовує? – обурювалася вона.

– Нас усе влаштовує, але ж не можемо ми постійно на всі свята бути тільки з вами, – намагалася я їй пояснити.

Свекруха навіть чути нічого не хотіла, одразу починала кричати та істерити. Потім щось їй стукнуло в голову, вона почала думати, що я налаштовую чоловіка проти неї. Відразу зазначу, що я навіть у думках такого не було.

Щовечора вона приходила до нас додому і нила, що вони з батьком тепер нікому не потрібні, раз на Новий рік залишаються самі, що я та його друзі чоловікові дорожчі, ніж власні батьки.

Чути таке про себе мені, звісно, ​​було зовсім неприємно. Чоловік усе це розумів і намагався тлумачити своїй мамі, що святкування Нового року у колі друзів ніяк не скасовує любові сина до своїх батьків, що він і так кожен Новий рік був із ними, тепер хочеться різноманітності.

– Зрештою, якби нас не запросив до себе мій друг, я сам хотів на Новий рік кудись поїхати разом із Наталкою, – сказав чоловік.

Тут свекруха взагалі накрила. Такої реакції від неї не чекав ніхто.

– Це взагалі як називається? Новий рік – сімейне свято, отже й зустрічати його треба із сім’єю, а не незрозуміло з ким! А ви з Наталею навіть не сім’я, поки у вас нема дітей! – верещала свекруха.

Натяки про дітей останнім часом були не рідкістю, але такої заяви я почути ну ніяк не очікувала. Я теж мовчати тоді не стала, слово за слово, загалом усі між собою сварилися.

Зараз свекруха на нас дується, вже більше тижня не дзвонить і не приходить, розповідає своїм подружкам-сусідкам, що я сина проти неї налаштовую, а повноцінну сім’ю утворити не хочу.

Чоловік уже почав замислюватися, щоб відмовитися від новорічної поїздки, але потім вирішив не йти на поводу у матері та не міняти наших планів.

Мені приємно, що чоловік робить саме так. Все-таки я не вважаю, що повноцінна сім’я – це лише та, у якій є діти та чоловік зі мною згоден. Усьому свій час просто чомусь не всі це розуміють.

Джерело