Михайло був з дуже хорошої сім’ї. Тато працював в університеті, мама лікар, дідусь музикант, бабуся співачка, а з іншого боку бабуся і дідусь були професійними спортсменами. Загалом інтелігентна сім’я, яка в єдиному онукові і синові не чула душі і присвячували його вихованню весь свій час. Міша ходив в художню школу, займався музикою, спортом, захоплювався всерйоз комп’ютерами і робототехнікою, був переможцем різноманітних олімпіад.

Загалом радував дорослих як в школі, так і вдома, його ставили в приклад. Але, був у нього один недолік, як говорила його бабуся – він з пелюшок дружив з Оленкою. Олена – дівчинка, як вони вважали, з поганої родини. Батько працював на заводі, вихідні проводив у компанії оковитої і товаришів в гаражі, мати – двірничка, яку теж періодично бачили в нетверезому стані.

Олена росла як бур’ян. І Михайло був її єдиним другом, з яким вони облазили всі злачні місця в районі. Загалом все дитинство вони провели разом, він її любив і захищав від всіх – особливо від своєї сім’ї. Михайло допомагав їй з уроками, займався математикою, вчив правильно говорити, привчив читати.

В 15 років Оленка залишилася круглою сиротою. Її відправили в дитячий будинок і зв’язок між ними був втрачений. Михайло дізнався через класну керівницю, де знаходиться Оленка, і писав їй листи, але відповіді не було. І з часом він припинив спроби зв’язатися з нею, а його батьки зітхнули з полегшенням, що дівчинка зникла з життя їхнього сина.

Зустрілися старі друзі абсолютно випадково – на вступних іспитах до медичного інституту. Оленка стала красивою молодою дівчиною, а Михайло – не менше ставним парубком. З радістю вони знову почали спілкуватися, обоє поступили, вчилися, дружили. Михайло дізнався, що Оленка писала йому, але не отримувала відповіді, а його кілька листів вона зберігає досі. Вдома хлопець з’ясував, що турботливі дорослі просто не віддавали йому листи Оленки, вважаючи, що йому не варто спілкуватися з нею.

Михайло не став з’ясовувати стосунки з рідними, розуміючи, що це ні до чого не приведе. Дитяча дружба переросла в любов непомітно. Михайло і Оленка не могли і дня пробути один без одного, та й пара була дуже красива. Михайло сказав батькам, що після закінчення інституту він хоче одружитися з Оленкою, що вона його єдина любов.

«Вона тобі не пара!» – сказала мати Михайла. Виявляється, йому вже підібрали наречену з їх кола, розумну, скромну, а не цю дочку двірнички. Михайло марно намагався запевнити, що Оленка хороша і взагалі вона староста групи, найкраща на курсі, її люблять всі викладачі – батьки сказали забути про неї раз і назавжди.

Михайло не послухав, і пішов жити до своєї Оленки. Через три місяці, Оленка зрозуміла що чекає дитину, саме в цей день до неї прийшла мати Михайла. Принесла грошей і зажадала залишити її сина в спокої, адже Оленка йому не пара і ніколи в їхній родині щастя не буде.

Оленка посміялася і випровадила потенційну свекруху зі своєї квартири. Михайлу вона нічого не розповіла, лише сказала, що чекає дитину, чому майбутній батько дуже зрадів. Молодим людям треба було ще вчитися два роки, але вони були впевнені, що впораються. Розписуватися вони не поспішали, Михайло сподівався, що його сім’я все ж таки ухвалить Оленку і у них буде справжнє весілля, а Оленка не наполягала – її все влаштовувало.

Михайло розповів матері, що вона буде бабусею і попросив подумати про те, щоб прийняти Оленку. Через тиждень його батьки прийшли до них в гості. Невелика чистенька квартирка Оленки, що дісталася їй від батьків, змусила їх зітхати, і в черговий раз тихенько вмовляти Михайла повернутися додому. Але, він посміявся і сказав, що не в метрах щастя. Оленку батьки Михайла терпіли, а коли народилася дитина, то мати хлопця заявила, що на її сина вона зовсім не схожа. А через три тижні вона дала Михайлу висновок експертизи, де було написано, що дитина не від нього.

Михайло повірив мамі, зібрав свої речі і пішов. Більше він нічого не хотів чути про Оленку, називав зрадницею, а через півроку одружився з дівчиною, яку обрали для нього батьки. Оленка дуже переживала, і намагалася сказати коханому що це якась помилка і у неї нікого крім нього не було в житті, але все було марно. Оленка продала квартиру батьків і виїхала в інше місто, перевівшись з інституту на нове місце.

***

Михайлу вже 45 років, він досить посередній лікар, любить перехилити чарчину у вихідні. Його дружина – вересклива, недоглянута тітка, що погладшала. Дітей у них немає. Батьки Михайла вже літні люди, з якими він практично не підтримує відносини, вважаючи, що вони винні в його невдалому шлюбі. Через п’ять років він дізнався, що його мати підробила висновок генетичної експертизи і обдурила його.

А місяць тому він випадково зустрів Оленку на конференції, куди його відправили від його поліклініки. Оленка розцвіла і стала ще кращою. Усміхнулася, розповіла, що перевелася вчитися на військового лікаря, сина ростила одна. Після навчання в одному з відряджень познайомилася з майбутнім чоловіком.

І зараз у неї міцна сім’я, троє дітей, старший син хоче піти по стопах батьків і статті військовим лікарем. Михайло дивився на усміхнену, щасливу і красиву Оленку, і думав, що його мати була від частини права тільки це він їй не пара. А Оленка сказала, що не тримає зла ні на нього, ні на його матір, що все склалося так як потрібно. Адже вона дійсно стала хорошим лікарем, у неї чудова сім’я, а що було б якби залишився вона з Михайлом – невідомо…

Фото ілюстративне – LiveGourna