У родині мого чоловіка керує усіма не свекруха, а бабуся. І свекор, і свекруха, усі її слухаються, бабусі ніхто слова не каже, бабуся сказала – це закон! Вона ж найстаріша, наймудріша.

Я прийшла в їхню сім’ю недавно, подивилася на все це зі сторони, і зрозуміла, що не хочу разом з ними танцювати під дудку бабусі. В неділю ми прийшли до неї, а вона вареників наліпила. Нікуди, каже, не підете, поки мої вареники не з’їсте всі до одного. І чоловік реально сидить, через не можу їсть ці вареники, хоча він їх не особливо і любить.

Бабусі мого чоловіка Бориса 77 років, і вона справді дещо авторитарна. Що вже казати, завжди такою була, довгі роки. Керувала сім’єю. Де відпочивати, що купувати, чи міняти роботу – все вирішувала вона. І послухатися ніхто не смів: ні власний чоловік, ні дочка, ні пізніше – зять.

Часи справді були непрості, але саме в сім’ї свекрухи все було дуже непогано. Квартира, машина, хороша робота у свекра – словом, ще одна дитина їх би світом не пустила. І жили вони окремо, за свої, зрозуміло, гроші. Але про те, щоб проігнорувати думку бабусі, не було й мови. На другу дитину свекор зі свекрухою так і не наважилися, бо так захотіла бабуся.

Або, наприклад, ще був випадок – бабусиному чоловікові в свій час давали чудову дачу в обжитому селищі, але бабуся вважала, що їм цього не треба, люди вони міські, полуницю та огірки вирощувати не будуть. Зараз би така дача коштувала б дуже дорого, але вони просто відмовилися й усе.

Зараз весь день бабуся проводить біля телевізора, засуджує всіх, подруг за все життя так і не завела. Може запросто запитати: «Це хто тобі дзвонив?». Вона щиро вважає, що я повинна відзвітувати і все пояснити!

У вихідні ми приїхали до неї за якимись інструментами Бориса, що зберігалися у її квартирі. Я не люблю ці візити, але чоловік сказав – ми тільки ящик заберемо і все. Звісно, ​​тільки забрати не вдалося. Бабуся приготувала вареники! Посадила нас їх їсти, доки, каже, не з’їсте, нікуди не підете!

Ми вдома поснідали, то ж були не голодні. Проте Борис слухняно вмостився за стіл, і почав їсти. Я ж відразу сказала, що вареники не люблю в принципі, та й сир теж. Ну така я людина, ніколи не їла вареників з сиром і не збиралася починати.

Бабуся моєї думки не прийняла, почала мені доводити, що таких смачних я ніколи не їла, що повинна спробувати! Що вони у неї не з магазину, вона сама їх наліпила. Ну, я якось сказала спокійно, що не хочу і не буду, вдруге, але вона не відставала. Ти повинна спробувати, і крапка!

Довелося відповісти різко, що я нікому нічого не винна, пробувати не хочу і не буду! Так вона влаштувала таку сцену, що я не поважаю старших, що вона встала з ранку, робила ці вареники, а я така невдячна.

Закінчилося все тим, що вона сказала, що в неї через мене погіршилося самопочуття. І чоловік, розуміючи, що бабуся неправа, ходив її заспокоював. А мені потім сказав – мовляв, могла б і з’їсти кілька вареників, як з поваги до неї.

Я вперше опинилася в такій ситуації, тому поводилася природно, чесно сказала про свої смаки. Чи може я щось зробила не так?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело