Марія Сергіївна, моя свекруха, не втомлюється нагадувати, що виховувала сина одна. З чоловіком у них щось не склалося, і він пішов із сім’ї, коли хлопцеві було лише п’ять років. Чи сплачував він аліменти, наукою не встановлено. Свекруха каже, що ні, але я не маю причин їй вірити, вона заради драматизму ще й не таке скаже.

У чоловіка мама щось подібне до священної корови у індусів. Свята жінка, кожне слово якої подібне до злитка золота і за цінністю, і за вагомістю. Хоча я не надто розумію причину такого трепетного ставлення. Мене мама теж ростила одна, але при цьому вона не нагадує про це кожні п’ять хвилин і не вимагає звести її на п’єдестал.

Дісталося мені від свекрухи ще під час весілля. У Марії Сергіївни специфічний смак, їй хотілося, щоб все було “дорого-богато”, тобто кортеж, гулянка в кафе на сто персон з тамадою, неодмінний викуп нареченої та батьківське благословення. Ось цей весь кошмар із глибин часу.

Навіть до моєї сукні вона прикопалася. Я обрала звичайну білу сукню, трохи нижче за коліно, таку, щоб її можна було ще й потім на якісь заходи носити. Але мамі чоловіка ближче була модель “баба на чайнику”, де купа спідниць, тугий корсет, фата і таке інше.

– Навіщо витрачати гроші на вбрання, яке я потім жодного разу не одягну? До того ж у таких сукнях незручно, втомлюєшся вже за пару годин.

– Це пам’ятний день, є традиції, зрештою! Наречені завжди намагаються виглядати особливо в цей день, а ти будеш як посередність, я не такого для свого сина хотіла!

Ось і основна теза “я не такого для свого сина хотіла”. Ви що, зніматимете житло? Я не такого для свого сина хотіла. Думаєте про іпотеку? А потім декрет і мій син один тягне сім’ю? Не такого я хотіла для свого сина. Ну і все в такому дусі.

Чоловік як загіпнотизований, начебто все вже вирішили, але як мама його що сказала, так він починає здавати назад – а давай подумаємо, а давай не поспішати. Іноді взагалі дивуюся, як у нас до весілля дійшло.

Ми вже чотири роки у шлюбі, дітей поки що немає і не передбачається, тому що у нас ніяк з мертвої точки не зрушиться питання з житлом. Я абияк відвоювала право жити окремо від свекрухи, але відкладати в нас досі не виходить. По-перше, багато грошей з’їдає оренда, по-друге, постійно доводиться вирішувати проблеми Марії Сергіївни.

То їй до стоматолога треба, і виливається все це у велику суму, то ліжко треба замінити, а то спина в неї болить, то ремонт би освіжити. Гроші вона тягне так, що ми маємо якісь копійки.

– Зрозумій, це мама, вона мене одна ростила, у всьому собі відмовляла. Я не можу зараз просто сказати їй ні, – виправдовувався чоловік, а мене вже нудило від цього пояснення.

– Мене мама теж одна ростила, але вона з нас гроші не тягне, навіть намагається допомогти. Ми з таким підходом твоєї мами ніколи не накопичимо на свою квартиру!

Нещодавно ми вирішили з’їздити у відпустку, минулий рік був важкий у всіх планах. Нам обом довелося змінювати роботу, звикати до нового колективу, вникати в нові реалії, а потім орати до синіх жител. Зате видали хороші премії, на які ми й хотіли їхати у відпустку.

Ми вже почали планувати поїздку, я розмріялася, як лежатиму в шезлонгу десь на пляжі, коли чоловік заявив, що наша поїздка скасовується.

– Мамі лікар рекомендував з’їздити до санаторію. Я вже сплатив їй путівку. Мамі відпочинок потрібніший, у неї здоров’я вже шкутильгає, а ми якось потім у відпустку з’їздимо. – пояснив чоловік.

Я навіть розплакалася від образи. Ось знову – свекруха якогось дідька отримує все, а я залишаюся на бобах. Це я ще опускаю, що мої гроші також були витрачені на санаторій для свекрухи.

Ми з чоловіком посварилися. Я вважаю, що він повинен уже вирішити, що для нього в пріоритеті, а він називає мене егоїсткою, яка не розуміє, наскільки важлива для нього мама. Я поки що живу у своєї мами, миритися з чоловіком немає жодного бажання. Не хочу все життя бути на других ролях після святої Марії Сергіївни.

Джерело