Донька Лариси Андріївни відразу після закінчення університету заміж вискочила. Жінці не подобалося таке рішення Юлі, адже вона вважала, що не варто поспішати із шлюбом. Однак донька була вагітною, тому не було куди діватися.

Лариса Андріївна відразу попередила молодят, щоб на її допомогу не розраховували, особливо у плані няньки для онуків. Жінка вважала, що пташат треба виштовхувати з маминого гніздечка у вільний політ. Вирішила Юля створити сім’ю, то нехай сама і бідкається, а її нехай не зачіпають, бо до старості на шиї сидітимуть.

Мешкає Лариса Андріївна одна у трикімнатній квартирі. У неї ще є будинок у іншому кінці міста, який вона в оренду здає. Мама Юлії насолоджується життям, подорожує, обідає у ресторанах, ходить до кінотеатрів та на вечірки для тих, кому за п’ятдесят. А Юля няньчить діток Альбіну, якій чотири роки, та Павлика (йому лише два).

Декілька днів тому до жінки зателефонувала Олена Борисівна, її сваха:

– Ларисочко, ти знаєш, що діти у відпустку зібралися?

– Та й що мені з того?

– Справа у тому, що вони без діток їдуть. Хочуть удвох побути. – розповідала мама зятя.

– Ой, не знаю, як ви справитеся. Онуки у нас зовсім малі, та ще й некеровані та бешкетники! – відповіла Лариса Андріївна.

– Так у тому й то справа… Я хотіла тебе попросити, щоб ти старшеньку Альбіну до себе взяла на декілька днів. А меншенький вже хай у нас буде. Бо й не уявляю, як то важко з ними обома няньчитися.

– Вибач, свахо, та я принципово вважаю, що дітей повинні батьки виховувати, а не бабусі з дідусями. Нехай вони їх з собою у відпустку беруть!

– Значить, розумієте, що з онуками важко буде…

– А я нікому обіцянок не давала нянькою бути. Це ж ви їх собі на шию посадили, от вони і звісили ніжки. Моїх дітей ніхто не няньчив, як мені не хотілося відпочити. І Юлі, і Руслану вже майже тридцять – то пора вчитися головою думати.

– Їм же важко. І так самі усе тягнуть! – захищала сина та невістку Олена Борисівна.

– Їх до цього ніхто не примушував. Народили дітей – нехай носяться з ними самі!

– Ларисочко, а хто ж, як не діти та онуки тобі принесуть склянку води на старості? – запитала сваха.

– А мені це й заслужити ще треба? Може, ще їм житло та автомобіль придбати? Навіщо мені таке ставлення, за гроші куповане?

Ось така розмова відбулася між батьками подружжя. Виходить, мати й батько сина в усьому допомагають дітям, а Лариса Андріївна спихнула дорослу доньку, а тепер живе у своє задоволення.

Невже так важко тещі хоч інколи за онуками подивитися? Ніхто ж не говорить про фінансову допомогу. Це ж її рідна кров, а не чужі діти!

Джерело