Я зі своїм чоловіком Олегом зустрілася більше десяти років тому. Він працював таксистом, а я – бухгалтером на невеличкій фірмі. Одного разу він підвозив мене на роботу, я тоді запізнилася на автобус, так ми і познайомилися з ним тоді.

Приємний та ввічливий водій сподобався мені відразу, з ним було цікаво, про все можна було говорити, він якийсь такий людяний був тоді, я відразу звернула на нього увагу.

Згодом я досить часто його викликала, щоб він підвіз мене додому, або на роботу, іноді він мене підвозив безкоштовно, грошей не брав, сказав, щоб я собі купила каву та тістечко краще. Потім ми стали зустрічатися частіше, а з часом і весілля зіграли.

А вже після весілля я переїхала в його квартиру, жили ми з мамою мого чоловіка. З Іриною Валеріївною у нас склалися дуже добрі та теплі відносини. Вона добре прийняла мене, як не дивно. Ми були як справжня мати та дочка. Жінка, здавалося б зовсім чужа мені людина, підтримувала мене у всьому і була цілком мною задоволена, я навіть не очікувала такого відношення до себе зі сторони мами свого чоловіка. Незабаром у нас народився син, і я пішла з роботи і постійно перебувала вдома, сиділа в декреті.

Жили ми зазвичай, як і тисячі інших сімей. Олег працював, щоб забезпечити нашу сім’ю, я займалася вихованням дитини і всіма домашніми справами, в чому мені завжди допомагала мама Олега.

Не можу сказати, що чоловік не був уважний до мене або був нехорошим батьком. Просто Олег багато працював, і його часто не було вдома. Тому, він мало приділяв нам часу, він хотів більше відпочити і постійно звертав нашу увагу на це.

Відпочивав мій чоловік, найчастіше, в компанії своїх друзів та хороших знайомих. Міг трохи затриматися після роботи з ними, без попередження, але не більше того. Вихідні дні свої Олег проводив на дивані, перед телевізором. Згодом, як це часто буває, мене почало дратувати таке проведення часу, адже до нас не було зовсім ніякої уваги, а мені теж хотілося відпочити. Я висловлювала йому своє невдоволення постійно. Як не дивно, Ірина Валеріївна прийняла мою сторону, а не сторону свого сина. Вона говорила постійно своєму синові, що він повинен приділяти родині більше часу і допомагати мені в вихідні. Чоловік наче зовсім не чув мене, або робив вигляд, що нічого не розуміє.

У його звичках нічого не змінювалося, він жив як раніше. А моє невдоволення з часом лише росло. Я ображалася на Олега, і у нас постійно виникали різні непорозуміння з цього приводу. Мені не подобалося, що Олег постійно працює, а заробляє мало. Здавалося б, звичайні сімейні претензії. Тим не менш, вони часто приводили до непорозумінь в нашій сім’ї. Свекруха постійно шкодувала мене і також дорікала свого сина, щоб більше приділяв мені часу та дитині своїй.

Якось непомітно ми з нею об’єдналися і стали перевиховувати її сина. Якщо я починала розмовляти з чоловіком щодо того, як він себе поводить, мама Олега відразу приєднувалася до мене і пояснювала теж, що я в усьому маю рацію. Ось так, разом ми і висловлювали своє невдоволення.

Коли мій чоловік бував удома, ми завжди давали йому якісь дрібні доручення – винести сміття, розвісити випрану білизну, піти в магазин і купити продукти, допомогти на кухні. Мені здавалося, що це звичайні речі і він теж має нам допомагати, але Олегові це дуже не подобалося, він робив це зовсім без всякого бажання. Мовляв, він й так багато працює, втомлюється на роботі. А тут ще ми, зі своїми проханнями з усіх сторін. Тим більше, що це жіноча робота і ми удвох зі свекрухою могли впоратися з нею і без нього. Але, нам хотілося привчити його допомагати нам, і ми й далі продовжували пояснювати йому, що немає жіночої і чоловічої роботи, сім’я має разом працювати і допомагати одне одному.

Згодом, згодом Олег став повертатися додому пізніше звичайного часу. Ми дуже віддалилися, стали зовсім чужими. У вихідні Олег просто міг піти з дому на весь день. Думаю, він просто не хотів слухати наші прохання та повчання.

Так тривало кілька років. Ми зі свекрухою постійно вмовляли Олега, щоб він більше часу приділяв своїй сім’ї, а він уникав навіть розмови на цю тему. Зрештою, чоловік вирішив по-своєму.

Одного разу, Олег повернувся додому, і ми з ним розмовляли, як завжди. На що Олег сказав відразу, що більше так він не може. Він втомився від наших повчань і хоче пожити один, просто окремо від своєї родини. Щиро кажучи, я була дуже здивована, я не чекала такого від нього ніколи. Я не думала, що все може закінчитися ось так. Чоловік просто зібрав речі і пішов з дому. Згодом я таки дізналася, що він жив у свого друга, а потім орендував окрему квартиру.

Після тієї події минув цілий місяць. Нещодавно, я зустрічалася з Олегом. Ми поговорили, і він сказав, що одному йому набагато спокійніше. Його ніхто не повчає і нічого не вимагає. У нього немає зайвих обов’язків. Повертатися додому він поки не готовий, навіть говорити про це не хотів. Не знаю, чи зможемо ми знову стати однією дружньою сім’єю або це кінець нашій хорошій сім’ї? Невже, ми зі свекрухою зробили щось не так, і тепер наш шлюб зруйнований?

Я просто хотіла, щоб Олег більше часу приділяв мені, своїй мамі і дитині, а не друзям і телевізору. Чи вдасться мені повернути все хоча б, як було? Мені, звісно, приємно, що свекруха мене розуміє, але моя сім’я – чоловік.

Фото ілюстративне.

Джерело