На жаль наше життя — це не лише щасливі моменти, трапляються і нещастя. У нашій родині недавно трапилось справжнє горе — мій брат і його молода дружина потрапили в автомобільну аварію в якій ніхто не вижив. У них лишилась одинадцятирічна донька, яку вони удочерили вісім років тому. Дівчинка усе своє свідоме життя мешкала з батьками у цій квартирі, тому я сподівалась, що вони заповіли її Марійці у спадок. Але на жаль, ніякого Заповіту не було — все трапилось надто раптово.

Я маю власну квартиру. Живу там зі своїм чоловіком Тарасом. Порадившись з батьками, вирішила оформити право власності на Марійку, а самій стати її опікункою. Вона ще досить маленька і потребує піклування когось старшого.

Звісно, уся ця історія не залишилась у таємниці. Містечко у нас невелике і про автокатастрофу говорили всі. До того ж не меншого галасу наробило те, що усиновлена дівчинка-підліток виявилась головною спадкоємицею всього майна названих батьків. І, як відомо, до трьох років Марійка жила у неблагополучній сім’ї, звідки її забрали.

Передбачувано, що горе-матір Оксана вирішила скористатись ситуацією та нажитися на чужому горі. У ній раптово прокинулись материнські почуття і вона захотіла повернути донечку. Звісно, дитина була лише приводом, щоб обжитися квартирою.

Оксана часу не гаяла. Оформила документи, ніби проходить реабілітацію у якийсь клініці. Насправді ж, цей обман став можливим завдяки тому, що у тій клініці працював родич її близького знайомого.

Я зрозуміла, що не можна витрачати час даремно. І в першу чергу навідались до рідної матері Марійки додому. Та особа, бо жінку її назвати важко, зустріла мене у всій своїй красі, з метровим амбре від перегару. Я зрозуміла, що там нема з ким розмовляти. Але адвокат каже, що вона все ж має шанс виграти справу, якщо так вирішить суд. І ставши опікуном, зможе розпоряджатись квартирою.

Звісно, вона її не продасть, але здавати в оренду може, забираючи собі всі прибутки. А в деяких випадках, може навіть успадкувати майно.

Це жахлива ситуація. Мало того, що ми ще не оговтались від трагедії втративши рідних, то ще й мусимо влазити у судову тяганину з матір’ю зозулею.

Вчора вона мене просто приголомшила своїм нахабством. Сказала, що готова забрати заяву і не претендувати на батьківство, якщо ми заплатимо їй 100 тисяч гривень. Вона, що геть з глузду з’їхала? Я не збираюсь нічого платити й боротимуся до переможного кінця.

КІНЕЦЬ.