Я спішила на зустріч до своєї мами. Вона пунктуальна жінка, тож напевно вже давно чекала мене в кафе. Поглянула в кишенях, щоб перевірити, чи є на місці гроші, які я для неї підготувала. Завтра Новий рік, у неї навряд чи є гроші. Ми зустрілися, обійнялися, привітали одна одну з прийдешнім святом та замовили по чашці кави. Тоді мама простягла мені подарунок. “Тримай, доню. Це тобі подарунок, не дорогий, але тобі має сподобатися”.

Я глянула всередину, там була рамка з фото. Там була наша сімейна фотографія. Тато тримає мене на руках, а я завішую іграшку на ялинку. Мама ж захоплено дивиться на нас. На моїх очах виступили сльози. Новий рік завжди був моїм улюбленим святом. Я любила зустрічати його з мамою й татом. На душі було затишно й тепло. Шкода, що час так швидко біжить.

Я взяла з кишені гроші та простягла мамі. Вона всіляко впиралася, не хотіла нічого від мене брати, але я наполягла. Ми просиділи в кафе кілька годин. Згадували наші теплі сімейні традиції. Наговорившись, ми розійшлися.

Я повернулася додому. Чоловік саме прийшов з роботи. Сьогодні короткий день, відпустили швидше. Але я знала, що між нами зараз буде сварка. Не встигла зайти до хати, як Ярослав став на мене кричати:

– Ти знову за старе взялася? Де поділися гроші з нашої полиці? Далі віддаєш їх своїй мамі? Скільки можна її утримувати?! Вона здорова людина, нехай сама заробляє собі на життя.

Я мовчки чекала, поки чоловік заспокоїться, а потім спокійно мовила:

– Свята ж ідуть. Ти добре знаєш, у неї нікого, окрім нас, немає. В мами проблеми зі здоров’ям. Про яку роботу може йти мова? Хочеш, щоб вона зовсім зі сил впала.

– Ми теж скоро впадемо зі сил, якщо так працюватимемо без відпочинку. Ми ж відкладали гроші на відпустку, а ти їх віддала. Поки ми ходимо на роботу та заробляємо гроші, щоб забезпечувати твою матір, вона продала квартиру твого батька і має власні гроші. Про це ти знала? А навіть, якщо й знала, хіба скажеш правду?

Ярослав гримнув дверми та пішов з дому. Я знала, що йому треба охолонути. Пройде трохи часу, і він повернеться, ніби нічого й не було. Відколи тата не стало, я фінансово допомагаю своїй мамі. Мені байдуже – продала вона татову квартиру чи ні. Головне, щоб вона була жива та здорова.

КІНЕЦЬ.