Батька не стало, коли мені було 10 років, а братові 14 років. Мама всю свою увагу відразу ж перенесла на брата, говорячи, що тепер він єдиний чоловік вдома, а отже, головний.

Для підлітка це стало великим випробуванням, і він уявив, що може мною зневажати. Я скаржилася мамі, але вона не звертала уваги, кажучи, що я маю слухати Діму.

Нині братові 42 роки, і він досі живе з мамою. Все вибирав наречених, допоки став нікому не потрібен.

Мама часто каже, що краще нехай буде один, ніж із тією, яка його не варта. Брат зараз з великою лисиною, великим животом, без роботи, але мамі це не заважає його хвалити та розчулюватися, який він розумний і красивий.
Мій чоловік сам збудував будинок за містом, керує невеликим колективом у будівельній компанії, але все одно мама його недолюблює.

Щоразу, коли зустрічаємося, вона так і хоче його принизити. Нещодавно сказала, що мій чоловік купив дешеву машину, а ось у їхнього сусіда круте авто.

Ми дійсно купили не нову машину, тому що ще потрібен ремонт у будинку, та і я у декретній відпустці з молодшою донькою. Завдяки мамі в брата склалося зарозуміле ставлення до мого чоловіка.

Він почав повчати, як бути гарним начальником, поки я не сказала, що він сам нічого не досяг, у житті й в старості житиме на мамину пенсію. Брат образився, вибіг з кімнати, сильно грюкнувши дверима.

Мама відразу завелася й почала кричати на мене: «Швидко проси вибачення перед братом!». Я відповіла, що сказала правду, тоді мати вказала нам на двері.

Нині вже рік зовсім не спілкуємось. Я кілька разів дзвонила мамі, але вона не бере слухавку.

Я не знаю, як з нею помиритись. Думаю, що тільки мої вибачення допоможуть порозумітися з братом, але на це я піти не можу.

КІНЕЦЬ.