Ніколи б не подумала, що потраплю в залежність і випрошуватиму у чоловіка кожну копійку на себе та дітей, а потім ще й звітувати, чи не письмово, що купила, за скільки і навіщо. Спочатку це просто дратувало, а тепер справа доходить мало не до розлучення.

Справа в тому, що я не працюю, сиджу в декреті з двома маленькими дітьми, а живемо на зарплату чоловіка, якою він розпоряджається на власний розсуд. Мені ж він виділяє певну суму на тиждень і на продукти, і на дітей, а на мене ці гроші не поширюються.

Я сиджу вдома, одягатися мені нікуди, тож достатньо і того, що є. Витрачати гроші на косметику, та якщо ще й на дорогу, за словами чоловіка – це недоцільно: «Я тебе і таку люблю».

Але я щось цього кохання не помічаю. Але що найприкріше, на собі, коханому, він не економить, купує і одяг, «він же працює», і всяке дороге приладдя для риболовлі, тому що потрібно відпочити на природі, розслабитися.

Коли я починаю обурюватися, то чую ту саму фразу постійно: «Я маю право, ці гроші я заробив».

Виходить, що я просто так сиджу вдома, не хочу працювати? Не раз уже приходила думка розлучитись, але утримує те, що він любить дітей, та й куди я подінуся з ними маленькими.

Зараз я думаю, що перш ніж планувати дітей, потрібно пожити вдвох хоча б кілька років, щоб дізнатися про людину в побуті, а потім уже вирішувати, як вчинити. Після чергової сварки зателефонувала його батькам, вони приїхали, я все їм розповіла, хоч знаю, що чоловік мені цього не пробачить, і як це не здається дивним, вони прийняли мій бік.

Свекруха намагалася пояснити, що на дітях заощаджувати не можна, і що ми повинні разом робити покупки, тоді буде видно, що скільки коштує, і що треба купувати, а що ні. Чоловік не згоден з цим, тому що вважає, що у свій вихідний повинен відпочити, а не бігати по магазинах, а для цього у нього є дружина.

Виходить замкнене коло, ми не розуміємо одне одного. Жити так й надалі я не хочу.

КІНЕЦЬ.