Моя мама з дитинства наставляла мене на пошуки багатого чоловіка. Вона розповідала, що набагато краще жити з тим, у кого є гроші. Мені не доведеться переживати про заробіток, та й взагалі, жити буду, як сир у маслі.

У 20 років я познайомилася з багатим чоловіком, ми почали зустрічатися, але почуттів у мене до нього не було, зовсім. З ним мені було спокійно, я була в безпеці і могла покластися на його сильне плече. Ми прожили разом 2 роки, але заміжжя він не пропонував.

Одного разу, він сказав мені, що відпускає, купив мені квартиру, поклав певну кількість грошей на карту. Я була шoкована і спочатку не хотіла йти, але Володимир пояснив, що розуміє, мені потрібен інший чоловік, той, якого я буду любити, з ким захочу пов’язати життя, тому ми розлучаємося. Я відчула свободу, а моя мама була в глибокому шoці і навіть кілька місяців зі мною не розмовляла.

За цей час я познайомилася з чоловіком, ми подали заяву в ЗАГС. Коли я подзвонила мамі з повідомленням про заміжжя, першим її питанням були гроші. Я відповіла: «Заміж за мільйонера? Ні я йду за жебрака! ».

З тих пір матір не дзвонила і навіть на моє весілля не прийшла. Через 2 роки шлюбу я нaродила хлопчика. Ми жили в моїй трикімнатній квартирі.

Після нaродження малюка на свій рахунок в банку я отримала велику суму – 50 000 доларів. Я була шoкована, таких грошей мені ніхто не міг прислати. Пішла в банк, щоб розібратися.

Виявилося, що надходження прийшли від мого колишнього співмешканця. Ми з ним зустрілися, поговорили, а він сказав, що гроші – для мене і мого сина. Виявляється, він дуже радий, що я знайшла своє щастя і не шкодує, що відпустив мене, адже у нього теж скоро буде дитина.

Ми розійшлися друзями і, якщо що, я можу до нього звернутися. А мама, вона до цих пір не може змиритися з тим, що я вибрала не Володимира.

Моєму синові вже 3 роки, а вона до цих пір його не бачила. Якщо бути чесною, то мама, якій я потрібна була для безбідної старості, мені не потрібна, як і їй моя дитина.

КІНЕЦЬ.