Напевно, як усі люди, то я ніколи не хотіла, щоб мої власні батьки лізли в моє особисте життя. Ще коли я була молодою, тоді зустрічалася з одним хлопцем, мої мама й тато сказали йому у вічі, що він мені не пара зовсім, і батьки навіть не хочуть бачити його поруч зі мною.

Відтоді я більше ніколи не спілкувалася з ним. Однак чи могла я подумати, що налагодити спілкування з моїми рідними батьками захоче мій нинішній чоловік, зовсім чужа їм людина. Я, звісно, ніколи й подумати не могла, що мій чоловік так поведе себе і теща з тестем будуть для нього настільки важливими.

Вже протягом пів року мій чоловік Петро дає гроші моїм рідним батькам на усі їх потреби, а мама й тато лише й раді їх приймати, тому що їм приходиться працювати менше, а живуть при цьому краще.

Я намагалася Петрові пояснити, що так робити не потрібно, потім що у мене з моїми батьками не дуже хороші стосунки і на це є причина серйозна. Однак мій чолові таки продовжує наполягати на своєму.

Він каже, що любить своїх маму й тата, допомагає їм в усьому і дає гроші, по можливості, на все, адже може це собі дозволити, так, як дуже добре заробляє. А оскільки мої батьки тепер і його, то він теж має їм допомагати, раз дає гроші одним, то потрібно давати і іншим, інакше сумління йому не дозволяє чинити.

Петро вважає, що так правильно. Як це – одним давати, а іншим – ні?

Це насправді правда, тому як в його родині прийнято поважати батьків і допомагати навіть найстарішим, ну так прийнято в них. Проте, всі вони живуть в гармонії і у них ніколи немає сварок чи суперечок серйозних в родині.

Якби мої взаємини з батьками були на такому ж високому рівні, то я б теж прагнула їм допомогти.

Намагалася обговорити це з його родиною, щоб вплинули на нього, так як більше не знаю як на нього можна вплинути. Вони всі як один говорять, що «перевиховати» його не можна.

Проте, зараз я навіть близько не налаштована на примирення зі своїми батьками, бо причина відсутності спілкування між нами полягає в них, а не в мені. Вони зробили перший крок, який припинив наші відносини, а не я.

І я щиро не розумію чому все повинно лягати на мої плечі, чому я маю робити перший крок на зустріч своїм батькам?

Я починаю думати про те, що моєму чоловікові і правда здається, що своїми діями він зможе так мене з батьками помирити. Звинувачувати його в цьому я не стану, тому що у нього добре серце і він робить це виключно з кращих спонукань.

Мені просто прикро за те, що він витрачає стільки сил та грошей на спілкування з моїми батьками. Адже за весь той час, коли він з ними спілкувався, це не дало ніякого результату. Не було навіть натяку на нормалізацію моїх відносин з рідними батьками.

Загалом, не знаю, що буде далі, але мені хочеться сподіватися на те, що я все-таки зможу до нього достукатися, адже батьки теж зі мною не спілкуються, тому, напевно, не потрібна я їм.

Я просто не розумію чоловіка. Чому він дає чималі гроші моїм батькам, коли вони зі мною навіть не спілкуються? Навіщо він це робить?

Джерело