Моє сімейне життя дало тріщину. Стосунки з чоловіком були натягнуті, обидва розуміли, що розлучення неминуче.

Постійні сварки та скандали були тому підтвердженням. Але зробити вирішальний крок, ніхто з нас не наважувався. Зупиняло й те, що в нас була дитина.

Сварки виникали найбільше через те, що чоловік одного разу, залишившись без роботи, ніяк не міг знайти іншу. Я працюю в рекламній фірмі менеджером, але однієї моєї зарплати для сім’ї з дитиною недостатньо.

Іноді мені здавалося, що він звик бути вдома, і його це влаштовує. Мене найбільше засмучувало те, що чоловік сам створював собі складнощі з роботою.

То робота далеко від дому, то не влаштовує зарплата, то ще багато різних відмовок. Я ж казала, щоб він погоджувався поки що на ту роботу, яку йому пропонують, а потім можна буде знайти те, що подобається.

Тим більше, що ми зробили ремонт та потрібні були гроші на меблі. Але ось у чоловіка з’явився шанс отримати роботу у солідній фірмі, і зранку він поїхав на співбесіду.

Наприкінці дня він зателефонував і сказав, що їде додому. Про результат співбесіди не повідомив, а я не стала передзвонювати, думаю, приїде, вдома розповість.

Але минуло вже години зо три, а його все не було. Телефон не відповів. Спочатку я себе заспокоювала, що ось пролунає дзвінок у двері, але він не приходив.

Я почала хвилюватися все більше і переживала, щоби з ним нічого не трапилося. Нехай його не візьмуть на роботу, аби він повернувся додому.

І тут я зрозуміла, як він мені близький і, як мені його не вистачає. І сварки через гроші відчулися мені такими несерйозними.

Приїхав чоловік додому близько десятої години. Виявилося, що його взяли на роботу із гарною зарплатою, і він затримався, обговорюючи з начальником робочі моменти.

Але я його майже не слухала, для мене важливо було, що з ним усе гаразд, він живий і неушкоджений був удома. З того часу наші відносини змінилися на краще, бо обидва зрозуміли, що маємо бути разом.

КІНЕЦЬ.