У всьому був хороший мій чоловік В’ячеслав, але надто вже скупий на гроші. У моїй сім’ї завжди був відносний достаток. Ми не шикували, але на шматок м’яса завжди вистачало. А у Славка всі скупі – зайву копійку не витратять. У скрутні часи м’ясо з супу лише батькові діставалося.

Ось і залишилися звички у чоловіка надто економити. Проте на початку сімейного життя це було навіть плюсом. Зарплати в нас були маленькі. Бюджет був загальний. Скромно жили, але весело.

Бентежила мене, звичайно, зайва економність Славка. Прийдемо, буває, до магазину, і він починає вираховувати грами. Іноді мені навіть соромно було з ним ходити. Однак його скупість допомогла нам погасити іпотеку раніше часу.

Деколи В’ячеслав сумно зітхав. Казав, що кину я його скоро, з такою маленькою зарплатою. А я кусала губи. Була в мене одна таємниця. І зізнатися не могла, і тримати у собі важко було.

А таємниця в тому, що вже понад рік мені платили чималу зарплату. Я отримала доступ до відповідальних проєктів та успішно реалізовувала їх. В’ячеслав часто говорив, що велика зарплата дружини – вірний шлях до розлучення.

Ось я й мовчала. Непомітно для чоловіка доповнювала сімейний бюджет додатково. Частину відкладала на окремий рахунок. І весь час мріяла, що якось ми житимемо, нарешті, красиво та зі смаком – хороша машина, сучасний одяг, відпустка на море.

А поки що мені доводилося лише зітхати. Відпочинок на морі моєму скупому чоловікові здавався непробачною розкішшю. А одяг мені належало купувати, коли зноситься старий. При цьому багато грошей він витрачав на дачу свекрухи та свою стару машину.

Син у нас вже виріс, коли зарплату підвищили й В’ячеславу. Навіть після цього я отримувала значно більше за нього. Але дізнавшись про чудову новину, поцілувала чоловіка. Він був дуже гордий собою.

Я була впевнена, що наша родина заживе тепер краще. А коли В’ячеслав опанує нову зарплату, то я його й порадую. І поїдемо ми з ним до Туреччини. А ще краще на Мальдіви. Або на Кубу. І купуватимемо не курячі крильця, а парну телятину.

Але моя ейфорія тривала недовго. Славко став ще економнішим, навіть жадібним. Він починав гидко сопіти, коли я приносила додому їжу, яка подобалася мені – сир, шинка, риба, фрукти. А ось пива, чипсів та свинини у нас було все більше.

Якось я завела розмову з коханим чоловіком, що настав час нам подумати про нові меблі, та й урізноманітнити раціон. Та й непогано злітати на море. Славко задумався і пішов спати.

А наступного дня заявив:

– Люба, давай спробуємо вести роздільний бюджет!

– Навіщо? – Здивувалася я.

– Розумієш, ти витрачаєш надто багато моїх грошей. Це раніше доходи були однакові – нема чого ділити було. А тепер я почав отримувати набагато більше. І мені не подобається, що всі фінанси йдуть на сир, шинку та твій манікюр!

– І що ти пропонуєш?

– Тепер кожен сам за себе. І продукти кожен сам собі купує. Мені не потрібна риба, але хочеться мені з друзями відпочивати. Спробуємо?

Ох, як неприємно мені це чути. Взагалі-то на манікюр я заробляла сама. Та й взагалі потай додавала до загального бюджету додаткові гроші. Але Славко наполягав, і я погодилась.

І почалося в мене зовсім інше життя. Я перестала харчуватися вдома. Після роботи вечеря в ресторані, на обід мені вистачало улюбленого сиру та авокадо. Тепер я легко робила манікюр у гарному салоні та стрижку у кращого майстра. Масажі, SPA, як багато я позбавляла себе раніше!

Чоловік спочатку не помічав змін. Він радісно зустрічався із друзями, взяв машину в кредит. Приходячи додому, він засмучувався відсутністю їжі. Йому доводилося все купувати самому, а на готові продукти йшло багато грошей.

– Кохана, у мене не вистачає грошей до кінця місяця! А ти ходиш на манікюр і до перукаря, харчуєшся у ресторанах та користуєшся доставкою. Це не чесно.

– Що ж тут нечесного? Ти сам хотів роздільний бюджет. Я не чіпаю твої гроші. Живу на свої, як вважаю за потрібне – здивовано відповіла я.

– Може, ти хоча б знову готуватимеш для мене?

– Можу, коханий, але купуй якісні продукти. А іноді можна й доставку замовляти.

Настрій у чоловіка зіпсувався остаточно. Купувати продукти в нього у планах не було абсолютно. Наступного дня він прийшов із букетом квітів, пляшкою вина та тортиком. Я навіть спочатку зраділа.

Ми провели разом чудовий вечір. Славко був уважний і лагідний. Але потім чітко сказав, що хотів би повернути загальний бюджет. З гіркотою я зрозуміла, що квіти та ніжність були лише ключиком, щоб дістатися до моїх грошей.

Чоловіку я відмовила. Повідомила, що збираюся у відпустку на два тижні до Індії. Запропонувала скинутися та полетіти разом.

Славко з образою засопів і сказав, що не має на це грошей.

Я з усмішкою знизала плечима і полізла розглядати каталог ювелірних прикрас. Ах, як давно я не балувала себе. Ось цей браслетик чудово виглядатиме на моїй руці!

КІНЕЦЬ.