Зараз склалася така ситуація, що ми просто змушені приїжджати в село і допомагати батькам мого чоловіка. Влітку цього року зовиця з дітьми виїхала за кордон з дітьми, і зараз живе в Канаді. Вдома, поки-що, залишився один зять, але за великим рахунком йому байдуже до наших батьків. Свекор останнім часом став хворіти, і виконувати всю роботу по дому йому важко. Свекруха теж приїхала з Італії, і зараз ходить по лікарях, лікується, здоров’я своє поправляє, на що витрачає багато грошей. Оскільки в селі завжди багато роботи і її треба комусь робити, а зять не хоче, то свекри вирішили, що тепер ми маємо їм допомагати – приїжджати до них в село і працювати
В село до свекрухи я їздити не люблю, і на це є причина. Ми з чоловіком живемо в місті, в моїй квартирі, яка дісталася нам від моєї тітки. Свекри нам не дали зовсім нічого. Все, що у нас є – це або допомога наших батьків, або наш доробок.
Біля батьків чоловіка залишилася жити донька. Зовиці вони побудували окремий будинок, поряд з своїм. Гроші у свекрів є, тому що колись батько їздив на заробітки, а тепер свекруха працює в Італії, і всі гроші висилає лише чоловікові і доньці, а нам від цього нічого не перепадає.
Спочатку мене це дещо зачіпало, але я усвідомлювала, що це не мої гроші, і не мені їх рахувати. За чоловіка було прикро, бо він такий же син, як і зовиця, та чомусь його інтересами батьки нехтували.
У моїх свекрів в селі великий двоповерховий будинок, і доньці своїй вони такий же збудували. А нам максимум на день народження 100 доларів принесуть і все. Саме тому я і не хочу з ними спілкуватися і не хочу до них їхати.
Але зараз склалася така ситуація, що ми просто змушені приїжджати в село і допомагати батькам мого чоловіка. Влітку цього року зовиця з дітьми виїхала за кордон з дітьми, і зараз живе в Канаді. Вдома, поки-що, залишився один зять, але за великим рахунком йому байдуже до наших батьків.
Свекор останнім часом став хворіти, і виконувати всю роботу по дому йому важко. Свекруха теж приїхала з Італії, і зараз ходить по лікарях, лікується, здоров’я своє поправляє, на що витрачає багато грошей.
Оскільки в селі завжди багато роботи і її треба комусь робити, а зять не хоче, то свекри вирішили, що тепер ми маємо їм допомагати – приїжджати до них в село і працювати.
Я чоловікові відразу сказала, що я проти, бо ми також працюємо весь тиждень, а в суботу і неділю хочемо відпочити. Зрештою, чому ми маємо допомагати людям, які нам нічого не дали, і навіть не збираються давати?
Тому я стала наполягати на тому, щоб батьки чоловіка нам вже свій будинок переписали, тоді у нас і стимул з’явиться. Думаю, так буде чесно, адже в зовиці будинок є, і зведений він за гроші свекрів. Думаю, я права.
Та батьків чоловіка моя пропозиція розізлила, вони сказали, що поки вони ще живі, то нічого переписувати не збираються. І знову ж, це тільки по відношенню до сина, адже будинок зовиці давно переписаний на неї і її чоловіка.
От що робити в такій ситуації? Не чесно якось все це виходить.