Останнім часом я незадоволений своєю другою половинкою. Коли тільки почали зустрічатися, вона здавалася мені нормальною дівчиною. Але, як з’ясувалося, вона зі мною лише через гроші. Я людина забезпечена, і вона про це знала, але скупа. Ще мама мені казала:

— Синку, Людочка з тобою лише через гроші.

А я не слухав — звабився красою. А тепер і сам розумію, що мама мала рацію. Люда моя, дітей мати не хоче, по хаті нічого робити не хоче — тільки гроші тягне на всі свої потреби: на одяг та на косметологів.

І вирішив я з нею розійтись. Але треба зробити це гарно. Тоді я подумав, що 8 березня — найкращий день для цього. І став готуватись. 7 березня я сказав Люді:

– Завтра на тебе чекає приголомшливий сюрприз!

Заінтригована та щаслива, напередодні вона подарувала мені казкову ніч кохання. Тільки не знала, що вона стане для нас останньою. А я знав! Добре, звісно, але не біда — будуть в мене й інші жінки.

Мій колега по роботі нещодавно купив дружині новеньку машину. Гарна така машинка, компактна – саме жіноча.
– Льоша, — кажу я йому, — а можеш цю машину вранці 8 березня до мене на подвір’я пригнати, щоб просто під моїми вікнами стояла?

– Навіщо? – здивувався він.

І я розповів йому про свій план. А ви дізнаєтесь про нього згодом.

– Тільки ти помий її, щоб прям блищала, — сказав я.

– Звичайно, помию, — відповів Олексій, — та ще й сам десь поблизу сховаюся, щоб таке дійство не пропустити!

На цьому й домовились. Після я залучив власника іншої машини – мого друга Евгена. Подзвонив йому і питаю:

– Женя, а твоя старий ВАЗ ще на ходу?

– Так, — каже, — у гаражі стоїть. На ній батько картоплю з дачі возить. А тобі навіщо? Теж картоплю перевезти?

– Ні, — відповідаю, — у мене на неї цікавіші плани. Можеш вранці 8 березня її до мене на подвір’я пригнати? Тільки нічого з нею не роби, не мій — ось як є, хай так буде. І теж розповів приятелю свої плани. Він із задоволенням погодився і також висловив бажання бути присутнім.

І ось, настав день Х. Рано вранці обидві машини — новенька іномарка, що виблискує чистотою, і старий ВАЗ — стояли під моїми вікнами.

Іномарку я рожевою стрічкою перев’язав, збоку причепив листівку і на капот поставив пляшку шампанського. А стару так залишив, ще й брудом трошки закидав, щоб колоритніше вийшло і відчувався контраст з іномаркою.

Друзі неподалік сховалися, а я повернувся додому. Розбудив Люду:

– Вставай, моя кицька, подарунок прибув!

– Де подарунок? Куди прибув? — підвелася вона. Мабуть, на золоту обручку розраховувала, а тут щось несподіване та грандіозне.

– Зараз на вулицю вийдемо, і все побачиш, — відповів я. — Тільки давай тобі очі зав’яжу, щоб цікавіше було.

– Добре, давай, — радісно вигукнула Люда, — тільки мені треба підготуватися.

І побігла у ванну збиратися: зачісуватись та фарбуватись. А я посміююся — мені готуватися не треба, вже все підготовлено. Люда вийшла буквально через 10 хвилин при повному параді. Я зав’язав їй очі шарфом і повів надвір. Підвів до двох машин і зняв шарф.

– Ось, — кажу, — приймай у подарунок транспортний засіб!

Вона як побачила іномарку, так заверещала і застрибала.
– Любий, — кричить, — я знала, я знала! Я давно хотіла машинку і ти мені її подарував! Яка вона гарна! Ось подруги заздрити будуть!

І побігла, звісно, до іномарки.

– Почекай, почекай, — говорю я.

– Це не твоя машина. Твоя ось — поряд стоїть.

І вказавши на старий ВАЗ, гордо вручив їй ключі зі словами:

– Бери, користуйся, їзди на втіху!

Люда змінилася на обличчі. Спочатку на її фізіономії відбився подив — подумала, що розіграш. Потім подив, образа, а потім і відверта злість.

– За що ти так зі мною? — спитала вона.

– Що я тобі зробила?

– Саме так, що нічого доброго за весь час не зробила, — відповів я.

— На що заробила, те й одержала. З 8 березня тебе, кицька!

Вона розвернулася і зі сльозами на очах і перекошеними від злості губами побігла до під’їзду. А ми з приятелями стояли та дико сміялися. Приблизно через 20 хвилин Люда вийшла з під’їзду з валізами, в яких були речі, і попрямувала в бік зупинки.

– Може на машині?! – крикнув я їй услід.

Але вона навіть не обернулася. А ми з приятелями піднялися до мене додому — треба таку подію відзначити, початок нового вільного життя все-таки.

Потім Льоша з Евгеном вирушили додому — своїх нормальних дружин вітати. А я оглянув свою квартиру господарським поглядом, побачив, що жодної Людиної речі немає, та й мої вона, на щастя, не прихопила, і лишився задоволений, що все так гарно вийшло.

Так що, мужики, якщо комусь треба, беріть на замітку. А вам, жінки, я хочу побажати, щоби любили своїх чоловіків не за гроші, а просто так. Тоді не потрапите у подібну ситуацію.

КІНЕЦЬ.