Я проживу без грошей свекрухи і в орендованій квартирі, але його молодша сестра віднині не живе в нашому домі. Я займаюся своїми справами. Планую свою дитину, якщо Богдан далі зі мною. Ми чекали Лілію Василівну з заробітків – це правда. А тепер її старша дочка має квартиру від мами, ми – 2000 тисячі євро, а молодшу збираються лишати з нами. Та я свій час на чужу дитину більше не витрачаю. Обіцяє і нам квартиру та ще й машину, чоловік благає погодитися

Якщо коротко, то мою життєву історію можна написати такими словами: я проживу без грошей свекрухи і в орендованій квартирі, але його молодша сестра віднині не живе в нашому домі. Я займаюся своїми справами. Планую свою дитину, якщо Богдан далі зі мною.

Ми чекали Лілію Василівну з заробітків – це правда. А тепер її старша дочка має квартиру від мами, ми – 2000 тисячі євро, а молодшу збираються лишати з нами. Та я свій час на чужу дитину більше не витрачаю.

Але розповім трохи детальніше, бо хочу почути сторонні думки й поради. Отже, я заміжня вже шість років, мого чоловіка звуть Богдан. Я – сирота, а чоловік з багатодітної родини, їх у батьків троє: старша сестра, він і молодша.

Коли не стало чотири роки тому мого свекра, мама Богдана подалася закордон на заробітки. Бо всі її діти живуть в орендованому житлі, вона захотіла всім допомогти. У свою квартиру вона принципово нікого не впускає, бо збирається повертатися назовсім у якийсь момент.

Отже, на той час, що Лілія Василівна поїхала в Іспанію, її старша дочка вийшла заміж і народила двійню. Ми з Богданом розписалися, працювали і винаймали двушку. А молодшій сестрі чоловіка було лише 12 років і вона залишилася з нами, оскільки у старшої ж два немовляти, а у нас ще дітей немає.

Я не була проти. Але я й не здогадувалася, скільки часу у мене буде йти на Софійку. Підлітковий вік, уроки, розмови, приготування їжі, батьківські збори, купівля одягу і ще багато іншого. Дівчинка іноді може захворіти, вона дорослішає – самі все розумієте. багато всього на цьому шляху.

Богдан і його старша сестра беруть в її вихованні участь мінімум, в основному це все лягло на мої плечі. Свекруха висилає на дитину гроші щомісяця – це правда, але фізично мені від того не легше.

Два місяці тому Ліля Василівна приїхала у відпустку, у перше відтоді, як поїхала. Ми чекали Лілію Василівну з заробітків – це правда. Бо ж вона пообіцяла нам першим допомогти з власним житлом. А на ділі вийшло геть інакше.

Тепер старша дочка свекрухи має квартиру від мами, бо ж у неї двійня, їй потрібніше. А ми – 2000 тисячі євро, на тому і все. Ми маємо їх відкласти і чекати далі, а молодшу дочку свекруха знову збираєься лишати з нами.

Та я свій час на чужу дитину більше не витрачаю – хоч я по-своєму і люблю Софійку, але я твердо вирішила і сказала про це чоловіку і свекрусі. Хочу жити своїм власним життям. Я проживу без грошей свекрухи і в орендованій квартирі, але його молодша сестра віднині не живе в нашому домі. Я займаюся своїми справами. Планую свою дитину, якщо Богдан далі зі мною.

Такі мої умови, і якщо їх відмовляються приймати, я готова навіть на розлучення.

Але Богдан і його мама намагаються мене таки вмовити погодитися, адже наступні з квартирою вже точно будемо ми. Ліля Василівна обіцяє нам не тільки квартир, а ще й машину, чоловік благає погодитися.

І як мені бути, підкажіть будь-ласка слушною думкою чи порадою! Всім вдячна заздалегідь!

Джерело