Микита, чоловік мій, з зухвалим обличчям розповів про свої походеньки “наліво” і образився, що я його не похвалила. Мабуть, мала я його по голівці погладити…

Одного дня ми з чоловіком пішли до кума на день народження і обидвоє поверталися додому “веселенькі”.

Спочатку все нормально було, але чомусь зайшла розмова про походеньки “наліво” і тут чоловіка як прорвало!

Ми разом 7 років, синові Андрійку 4 роки. Були конфлікти, але не серйозні. Я трішки набрала у вазі після появи дитинки, а це йому не подобалося…

Та попри все я собі не дозволила навіть дивитися наліво, а чоловік, виявляється, не з одною “гульнув”.

Розповів він мені все, як на духу, щиро відкриваючи подробиці, я сиділа з витріщеними очима, в повному здивуванні від почутого. Він, виваливши на мене свої пригоди, питає з усмішкою: – Все, тепер розповідай, а ти? – Ні, говорю.

А Микита з таким щастям, що йому вірні: “Ну, ти ж жінка, маєш бути вірною.”

Я давай бурю влаштовувати, а він так образився і каже: “Я все тобі розповів перед тобою чистий, люблю тільки тебе та сина, а те, що в мене було з іншими, це так, інстинкт чоловічий. І зараз ти про все знаєш, у чому злість? Від тебе не піду ніколи, а це через те, що ти мене не цінуєш!”

Після всього “цирку” я зібрала речі свої і дитини і поїхала з Андрійком до батьків. Чоловік прискакав одразу ж після роботи із квітами, такого великого букету я в житті не бачила.

“Повернися, люблю до безтями, не мудрий, більше не буду!” – благав мене Микита. Я ж вирішила у батьків жити, а мама каже: “Він твій чоловік і любить, хоч і бігає наліво. Тому не ламай сім’ю”.

Син теж плаче і все питає: “Коли до тата поїдемо?”

А я все не можу відійти. В голові крутиться, як таке могло трапитися.

Не знаю, як поводитися зараз. Наче сама його на цю розмову спровокувала, ось і видав він все як на духу. Але дуже прикро.

Буду рада за любу вашу пораду!

Джерело