Коли народилась моя перша дитина, я мало не зійшла з розуму. Аж надто змінилося моє життя. Та, на щастя, поряд завжди була матуся, яка не просто брала все в свої руки, а адаптовувала мене до іншого життя.

 

Коли народилась моя перша донечка, моя матір прийшла увечері в гості і заодно, аби показати, як правильно купати малюка. Загалом ми гарно посиділи, вона поділилась своїм досвідом, а тоді пішла додому, бо на вулиці стало швидко темніти.

Ми ж з коханим просиділи цілу ніч над колискою, боялись заснути і на хвилину, щоб не пропустити чогось. А раптом з маленькою щось трапиться. На ранок Богдан почав збиратися на роботу.

Я поняття не мала, як він зможе працювати, якщо не зімкнув очей ні на секунду. Ще й сказав, що наступну ніч знову таки буде зі мною на сторожі. Та, на щастя, прийшла мама.

Коли вона зазбиралась піти додому, я слізно благала залишитися, прослідкувати, чи все правильно я роблю по догляду за немовлятком. Та вона була міцна як камінь у своїх переконаннях і сказала, що дитина не потребує її уваги. Орися добре спала, ні на що не скаржилась, рідко плакала, тому хвилюватися нема про що.

Мама дала нам купу рекомендацій, похвалила мене за правильний догляд. А також і Бодю мого похвалила, що не залишає мене одну, а цілу ніч чатує, як справжній чоловік. Так вона приходила до нас кожного вечора, та на ніч не залишалась. Потім почала з’являтися рідше, а потім і взагалі тільки у вихідні дні наглядала ненадовго. Та кожен раз як приходила, зауважувала, що ми чудові батьки, справляємось на «ура».

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩