Моїй сусідці Ані – 27. Дуже мила, спокійна, постійно усміхнена дівчина. Вона годину кличе мене на дегустацію нову смакоту, бо обожнює пекти торти, булки, круасани, печиво …

Особливо мені запам’ятався її “Наполеон” – ви б це спробували, просто неймовірно!

Вчора я її зустрічала і в який раз подякувала за той тортик: хочу замовити у неї на сімейне свято.

На що вона мені розповіла цікаву історію.

Її сім’я живе у батьків чоловіка. Часто навідується сестра чоловіка, тому влаштовують сімейні застілля.

Ось так і було в той раз, коли Аня спекла свій неймовірний “Наполеон”.

Але гості також приїхали з тортом, ще й з “Наполеоном”, але магазинним.

Сіли за чаювання і розрізали обидва торті.

А свекруха почала своє, мовляв, магазинний смачніше …

Аня мовчки взяла свій цілий торт і викинула в смітник.

Після цього зі спокійним обличчям сіла за стіл і сказала: «мама, вам же не сподобалося!».

Після того свекруха слова не сказала. І ніхто нічого не коментував.

А чоловік Ані – молодець, говорив, що все правильно зробила. Каже Аня мені: “А нехай думає перед тим, як щось говорити”.

І, знаєте, правильно говорить, бо не буде миру Та якщо постійно терпіти зневагу до себе. А як ви вважаєте, чи правильно зробила Аня?

КІНЕЦЬ.