Валя прийшла на поминки дядька, але те, що вона там довідалася і почула, повинно було змінити її погляди на все

 

Валя прийшла на поминки дядька. Людей зібралося чимало, на чолі столу сидів Ігор, старший син дядька. Він командував усіма, говорив, хто де має сидіти. Валя дуже любила дядька Вову. Вона росла без батька, дядько став їй другим батьком.

Він допомагав дівчинці з усіма труднощами в життя, а та дбала про нього, коли йому вже стало важкувато зробити це самому. З дядьком жив його 30-річний молодший син Арсеній.

Він би хлопцем зі своїми дивацтвами – міг пропасти на місяць і з’явитися голодним і виснаженим. Сєня не прагнув так-то ні до яких відкриттів, не поспішав розібратися зі своїм життям, змінювати щось…

Повною протилежністю Сєні був його старший брат, Ігор, який лагідно називав брата невдахою і казав, що так у нього нічого в житті і не вийде. Ігор дзвонив Валі або батькові раз або два рази в рік – з нагоди дня народження батька і дізнатися, чи не відкинувся він ще.

Незадовго до цього випадку Ігор кинув свою дружину з 5-річною донькою і пішов до іншої – до Катерини. — Ти випадково не спілкуєшся з першою дружиною Ігоря? – запитала Катя, коли Валя мила тарілки на кухні. — Ну, припустимо. А що? — Вона претендує на нашу дачу, каже, мовляв спільно нажите потрібно ділити після розлучення, але вона ніякого відношення до цієї дачі не має.

Думаю, варто з нею поговорити. — Це їх проблема. Хто знає, як би ти поводилася, піди твій чоловік до іншої після 12 років шлюбу, — сказала Валя, залишила тарілки і повернулася до вітальні, де родичі говорили про картиру дядька. — Я думаю продати будинок, — заявив Ігор, — ми так з Катькою вирішили.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩