Я змінила прізвище в соціальних мережах на прізвище громадянського чоловіка, а потім отримала багато бpyдy та 0бpa3 від нього та його сина від першого шлюбу

 

Я досі не вийшла заміж, хоча мені нещодавно виповнилося двадцять дев’ять років. Ну, не те щоб я була самотня, чоловік в мене є, але ми не розписані. Громадянський шлюб в нас.

Зі своїм обранцем ми зустрілися ще на першому курсі університету, і з тих пір ми разом. Точніше я була на першому курсі, а він вже давно працював та закінчив університет. В цілому, він старший від мене на сім років.

Не одружуємося ми саме з його ініціативи та небажання узаконювати наші стосунки. Справа в тому, що в нього вже був шлюб, і від першої дружини є син. В його випадку батьком він був сумлінним та чесним, не зважаючи на натягнуті відносини з матір’ю свого сина, платив справно аліменти, так ще й сам всякі подаруночки дарував та бажання сина виконував. В них було дуже гучне та скандальне розлучення.

Я ж мрію нарешті вийти заміж по-справжньому, вдягнути білу сукню з фатою, взяти букет та кинути його своїм подругам, щоб дізнатися, хто наступний. А зараз ми живемо вже стільки років разом, але відчуття, що ми не пара, не подружжя, а просто сусіди, в яких спільний побут. І стільки часу не переходити на новий етап для мене дуже важко.

В мене є здогадки, що, можливо, чоловік не кличе мене заміж тому, що вже один раз побував у шлюбі і боїться знову наступити на ті самі граблі. Але це лише мої здогадки. Реальну причину я не можу сказати, бо не знаю. Так, він каже мені, що треба спершу достатньо грошей заробити, а потім вже й сім’ю створювати.

В цілому, ми декілька разів розходилися на декілька днів, але потім мирилися та знову були разом. Жили так, ніби нічого такого і не сталося в принципі. Так йшов час. Ми продовжували жити як сусіди. І одного разу в мене не вистачило терпіння. Я поставила умову: або ми одружуємося нарешті за стільки років, або розходимося. Чому я маю витрачати час з людиною, яка не бачить зі мною перспектив у цьому житті і яка не може поважати мої бажання. Я ж поважала його бажання всі ці одинадцять років, то чому він не може цього зробити хоч раз? Тим більше мені не потрібне пишне святкування. Мені досить просто розписатися та провести час з рідними в ресторані, щоб відсвяткувати цю подію.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩