«Ні, дорогенька, nокu тu тут жuвеш, без мого відома нічого робuтu не будеш!», або Як моя бабця Глафіра врятувала моє жuття та моєї дuтuнu

 

– Чого це ти не спитала мене?

– Бабо, мені вже не 6 років. Я вже можу розпоряджатися сама, що мені можна, а що – ні. Чому я повинна запитувати?

– Ні, дорогенька, поки ти тут живеш, без мого відома нічого робити не будеш!

Я хотіла відштовхнути бабу, але не могла поворухнутися. Більше я нічого не пам’ятаю. Я була наче без свідомості. Коли я прокинулась у ліжку, вже був ранок.

Через декілька годин я дізналася страшну звістку. Мої друзі після того дня народження залишилися ночувати у будинку, де гуляли. Була зима, всі будинки опалювались дровами. Вони загинули, отруїлися чадним газом.

Тоді я ще не розуміла, чому мене баба не пустила гуляти. Напевно, вона відчувала ту біду, що могла трапитися зі мною.

Потім я поїхала вчитися до міста, а там вийшла заміж. Баба Глафіра вже померла. Я не дуже за нею сумувала. Адже вона тримала мене міцним ланцюгом біля себе все дитинство та юність.

Я продала її будинок. Ми з чоловіком заощадили трохи грошей, додали до тих, що отримали від бабиної хати, та купили собі квартиру.

Згодом у мене народилась донька Даринка. Одного разу, коли ми з чоловіком та дитиною гуляли у парку, трапилось щось неймовірне.

Даринка каталася на велосипеді і дуже швидко розігналася. Ми якраз виходили з парку. Моя донька так швидко поїхала, що ми не змогли її наздогнати, і вона опинилася майже на проїжджій частині. Даша летіла з тротуару під колеса машини. Я від жаху ледь не втратила свідомість.

А потім дитина сама різко натиснула на гальма і миттєво зупинилася. Коли ми до неї підбігли, вона сказала мені таке, від чого у мене все похололо у душі.

– Мамо, ви теж бачили її? Бабусю якусь… Вона сварилася на мене пальчиком і сказала: «Ні, дорогенька, без мого відому ти нічого робити не будеш!»

Насправді на дорозі не було ніяких бабусь тоді. Я тільки після цього випадку зрозуміла, що то була моя бабця Глафіра.

Я дуже вдячна своїй бабусі. Вона врятувала мою дитину. Та, мабуть, врятувала і мене… багато років тому…

Джерело

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩