Ввечері зайшла теща до квартири Івана, роззулася і стала ходити по квартирі, залишаючи сліди від мокрих ніг. А потім натякнула своїй доньці, що їй взуття потрібно віднести в ремонт

 

Я, щиро кажучи, хотів тобі вже давно сказати, що пора твоїй мамі самій якось навчилася обходитися без нас з тобою в своєму життя і нашої допомоги не просити постійно, – сказав якось мій брат своїй дружині Світлані. – Ти вже вийшла в декрет, грошей давати їй більше не зможеш, самій дуже потрібно зараз, часи досить непрості, заробітки дуже впали, а ціни зросли і далі ростуть, без зупину.

І я теж цього робити не буду більше, у мене на руках двоє дітей на сьогоднішній день, а через місяць народиш – буде троє дітей. Так що твоя мама буде жити на одну пенсію, як всі звичайні пенсіонери, нехай звикає зараз. А як ти хотіла? І нічого тут такого немає, новини в цьому теж особливої немає, люди ж живуть так, усі розраховують на свої можливості.

Світлана вже 2 роки тому вийшла заміж, мій брат Іван – її другий чоловік, мав дочку, яка вже ходила в молодший клас від першого шлюбу.

На момент знайомства зі своїм другим чоловіком вона була жінкою незалежною та самостійною вже багато часу. З дитиною їй, як багатьом розведеним працюючим жінкам, допомагала рідна мама: привести з садка-школи, відвести на гурток, допомогти з навчанням щось, вчасно смачно нагодувати, посидіти на лікарняному з малою дитиною. А сама Світлана, в свою чергу, намагалася не залишатися в боргу, завжди даючи мамі гроші на якісь її потреби життєві, скільки могла, допомагала їй.

Не те, щоб офіційно в обмін на допомогу з дитиною, як зарплату, а просто так: за мамину квартиру платила коли потрібно було, а у мами був борг, продукти привозила якісні та корисні, та й просто давала трохи грошей то на нове пальто, то на хороші окуляри їй купить, то на платне якісне обстеження, то на техніку в квартиру. Загалом вони виручали одна одну дуже, завжди підтримували у непрості часи та допомагали одна одній у всьому.

Дорослі діти повинні допомагати батькам-пенсіонерам, впевнена була Світлана, особливо коли тим досить непросто живеться.

Допомагати своїй мамі дружина мого брата продовжувала і після того, як вийшла заміж вдруге за Івана.

Він добре знав, що Світлана постійно “допомагає матері”, і вона робить це вже багато років, знизував плечима і ніколи не заперечував, не хотів сперечатися з рідними людьми і псувати стосунки в родині.

Заробляли вони вдвох досить непогано, копійки не рахували, особливо, а мова йшла про порівняно невеликих для їхнього бюджету суми.

А недавно Світлана вже вийшла в декретну відпустку. Мама її, як і раніше їй в усьому допомагає, хоча тепер уже менше – водить свою внучку лише на гурток для малювання. В останню зустріч мама мимохідь обмовилася, що їй потрібно здати весняні чоботи в ремонт, а то блискавка стала погано застібатися. Як би не підвели улюблені чоботи в потрібний момент, бо зараз осінь, якраз сезон дощів, постійно ноги мокрі, мерзне.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩